| “ | Навіть коли ви відсвяткуєте перемогу... ми відродимося. Знаєш чому? Тому що в Орден нас приводить РОЗУМІННЯ. Нам не потрібне кредо або брехня зневірених людей похилого віку. Нам потрібно, щоб світ залишався собою. Ось чому тамплієрів не можна знищити!
― Хейтем Кенуей про Орден Тамплієрів | ” |
| Тамплієри | |
| |
| Інформація | |
| Засновник: | Каїн Гуго де Пейн (як орден) |
| Лідер(и): | Великий Магістр Тамплієрів |
| Дата формування: | Передісторія |
| Відомі представники: | Робер де Сабле Арман Бушар Родріго Борджіа Чезаре Борджіа Ахмет Лауреано Торрес-і-Айяла Реджинальд Берч Хейтем Кенуей Чарльз Лі Шей Патрік Кормак Медлен де Ліль Еліза де ла Серр Деніел Кросс Уоррен Відік Люсі Стіллман (таємно) Алан Ріккін |
Орден Тамплієрів, також відомий як Орден Рицарів Тамплієрів — всесвітня організація, сформована в доісторичну епоху. Офіційно, як рицарський орден, він існував в 1119 - 1312 рр.
Мета цієї організації — створити ідеальний світ, в якому будуть переважати порядок і контроль, що відрізняється від мети їх заклятих ворогів асасинів — створити ідеальний світ, де переважає свобода індивідів.
Тамплієри активно ведуть боротьбу з асасинами всю історію людства. Переслідуючи однакову мету, вони використовують абсолютно різні методи, через що і йде ця боротьба.
Історія[]
Передісторія[]
Хоча витоки цієї організації і були забуті, багато хто схиляється до теорії про те, що історія Ордену почалася з містичного біблійного Каїна, що вбив свого рідного брата Авеля. Але не заздрість привела до вбивства, а прагнення Каїна заволодіти Частинкою Едему - стародавньої технологією, залишеної Тими, хто були до. Однак, чи був Каїн тамплієром або просто ініціатором, що призвело до створення ордену - залишається загадкою. Деякі тамплієри в давнину звали себе "Дітьми Каїна", інші ж вважають тамплієрський знак - червоний хрест - міткою Каїна.
Давній Світ[]
Допомога Імперії Ахіменідів[]
Незважаючи на містичне походження, Орден тисячоліттями поставав в різних формах. На жаль, до V століття до н. е. було дуже мало відомо про Орден, а наявна інформація про ті часи не надто надійна. Але, все-таки прийнято вважати, що тамплієри - це послідовники Дарія I Великого, четвертого короля Імперії Ахіменідів, який скинув попереднього короля-узурпатора Гаумата і захопив трон Персії.
Тамплієри також підтримували його амбітного сина, Ксеркса I коли той придушував повстання в Єгипті і Вавилоні, а також при його завоюваннях Греції, після битви при Фермопілах. Точно невідомо, чи були тамплієрами Дарій і Ксеркс або, принаймні, чи знали вони про саме існування організації. Але, тим не менш, обидва правителя були вдячні за їхню підтримку. Незабаром, Ксеркс був убитий перським асасином Дарієм.
Допомога Александру Македонському[]
Орден також був залучений у розширення імперії Александра Великого, яка простягалася від Іонічного моря до Гімалаїв. Вони також довірили йому Посох Едему, могутній артефакт Першої Цивілізації, що зробило Александра найуспішнішим і непереможним полководцем в історії вже до 30-ти років. Однак, це привернуло увагу асасинів, і в 323 році до н.е. вавилонський асасин Ілтані отруїла його.
Династій Цінь[]
У наступні століття, тамплієри почали підтримувати засновника Династії Цінь - Цінь Шихуанді, який знаменитий своїми діяннями. Наприклад, будівництвом Великої Китайської Стіни. Однак, пізніше імператор був убитий китайським асасином Вей Ю. До III століття до н.е., тамплієри поширилися по всьому відомому тоді світу.
Проникнення в Римську Імперію[]
Протягом всієї римської епохи, тамплієри в будь-якій мірі впливали на лідерів Римської імперії, а саме на імператорів і Сенат. Однак, їхньому втручанню в справи імперії постійно заважали асасини, які також були зацікавлені в розширенні свого впливу в Римі.
Прикладом може служити змову асасинів проти Гая Юлія Цезаря, який перебував під впливом тамплієрів. Вони ж призначили його довічним диктатором. Сорок асасинів, серед яких були Марк Юній Брут і Гай Кассій Лонгін, потрапили в найближче оточення Цезаря і стали сенаторами. 15 березня 44 року до н.е., Цезар відправився в сенат, де асасини вбили його. Тим самим, вони скинули наймогутнішого тамплієра тієї епохи, але це призвело до падіння Республіки та зародженню Імперії.
В 30 році до н.е., Клеопатра, цариця Єгипту і союзник Цезаря, була вбита єгипетським асасином Амунет.
Після смерті Цезаря, правив імператор Калігула, який 25 січня 41 року н.е був заколотий римським асасином Леоніусом.
Починаючи з III століття і до його кінця, тамплієри прагнули з'єднати шматки Західної Римської Імперії, але зазнали невдачі через вторгнення варварських племен алеманів, гунів і остготів. Але вплив тамплієрів все одно відчувався на іншому кінці світу, особливо в Константинополі і Східній Римській Імперії. Однак про цей період відомо дуже мало.
Розп'яття Ісуса[]
В I столітті н.е., тамплієри виявили, що Плащаниця Ісуса Христа - це одна з Частинок Едему. Бажаючи роздобути цю Плащаницю, тамплієри розіп'яли Ісуса.
Повернення Анкха[]
В 259 році н.е., тамплієри все ще мали владу в межах Римської імперії. Однак, в цьому ж році асасин Аквілус почав потроху прибирати найбільш впливових тамплієрів, поки, нарешті, не дістався до своєї головної мети - генерала Гракха. Однак, генерал був обізнаний про наміри асасина і підготував пастку. Гракх вдарив Аквілуса ножем в груди і залишив помирати. Хоча, згодом виявилося, що рана була не смертельною.
В цей же час, римський сенатор Гай Фульвус Вілтур, таємний тамплієр, відправляється в Лугдунум, щоб зустрітися зі своїм старим другом - Луціусом. Туди ж прибуває і Аквілус, везучи з собою Анкх - древній артефакт, здатний відроджувати мертвих. Аквілус і Луціус, які не знають про зраду Вілтура, залишають його на деякий час одного у них вдома. В ту ж ніч, Аквілус допитав єпископа Фаустина, якого Луціус підозрював у зраді. Одночасно з цим, Вілтур зраджує Люціуса, вбиваючи його і забираючи Анкх. Фаустин розповів Аквілусу про Вілтура, але, коли той дістався до будинку, то виявив тільки свого мертвого батька.
Середньовіччя[]
З самого початку до Ордену приєднувалися багато прославлених людей, а лідерами ставали зазвичай вчені, як, наприклад, Сільвестр II. На жаль, в Середні століття таким людям зазвичай не довіряли через їх пізнання і називали єретиками. Деякі тамплієри дуже сильно постраждали - їх вбивали і катували за свої дослідження в галузі медицини, хімії і навіть за просту думку, що Земля кругла.
Створення Рицарського Ордену[]
| “ | Non nobis Domine, non nobis, sed Nomini Tuo da Gloriam. Не нам, Господи, не нам, але імені Твоєму дай славу. ― Девіз Ордену Тамплієрів в Середньовіччі. | ” |
У 1118 році Бернард Клервоський, який, швидше за все, був найвпливовішим тамплієром, усвідомив, що Ордену необхідна підтримка Церкви. Як один з найвпливовіших людей в християнському світі, він послав 9 осіб, щоб знайти Храм Соломона в Єрусалимі. Після їх повернення через 9 років, Бернард заснував Орден Тамплієрів.
Разом з Великим Магістром Гуго де Пейном він створив Латинський статут. Бернард отримав підтримку Церкви і переконався, що Орден буде офіційно сформований в соборі в Труа в 1129 році. А в 1139 році Папа Римський Інокентій II надав Ордену політичну недоторканність у всіх землях, а також звільнив від податків. Вперше за всю історію Орден Рицарів Тамплієрів був представлений публічно. Але головна їх мета - привести людство до кращого майбутнього через наукові й технічні досягнення - залишилася прихованою. Після собору в Труа у Ордена почався період розквіту. За своє майже 200-річне існування тамплієри зіграли ключові ролі в житті Європи і Близького Сходу. Протягом цієї Золотої епохи Тамплієри поширилися всюди і включали в свої ряди як учених, так і королів і Пап Римських.
Пошуки Чаші[]
В 1190 році тамплієри дізнаються про місцезнаходження Частинок Едему, відомої як Чаша. Вона перебували в Храмі Піску, але для його відкриття необхідно було три ключі. Асасину Альтаїру ібн Ла-Ахаду вдалося роздобути ключі і увійти в Храм. Однак там йому протистояв Великий магістр Василіск. Альтаїру вдалося здолати його, але тамплієри зникли разом з Чашею.
Третій Хрестовий похід[]
[[1193 рік|
Облога Масіафу тамплієрами в 1191 році.
1191 року]] тамплієри, під проводом Великого магістра Робера де Саблі брали участь у Третьому Хрестовому поході. Робер таємно приймав у орден людей з обох воюючих сторін. Серед них були Гарньє де Наплуз, Вільям Монферрат і Сибранд на стороні хрестоносців; Тамір, Талал, Абу-аль-Нуквод, Мажд Аддін і Джубаїр аль Хакім на стороні сарацинів. Також, таємно від асасінов, наставник Аль-Муалім приєднався до тамплієрів, після того як отримав Яблуко Едему.
Аль-Муалім бажав, щоб Яблуко попало до нього, але не до тамплієрів. Коли Робер відправився в Храм Соломона, щоб забрати Яблуко, Аль-Муалім відправив у храм на перехоплення групу асасинів, в якій були Альтаїр, Малік і його брат, Кадар Аль-Саіф. Незважаючи на поспішність Альтаїра, смерть Кадара і втрату руки Маліка, асасини зуміли захопити Яблуко. Аль-Муалім, дізнавшись про все це, карає свого кращого воїна, Альтаїра. Тамплієри ж були в гніві і вирішили штурмувати Масіаф. Але, завдяки Альтаїру штурм Масіафу виявився крахом для тамплієрів.
Трохи пізніше, в покарання за самовпевненість і нахабство, Аль-Муалім посилає Альтаїра вбити дев'ятьох впливових тамплієрів. Убивши вісьмох, Альтаїр вийшов на останнього - голаву ордена, Робера де Саблі. Однак, це був не Робер, а залишена ним підлегла - Марія Торпе. Дізнавшись від Марії місцезнаходження Робера, Альтаїр відправився в табір Річарда в якому був Робер. Альтаїр став один проти армії Річарда I, і встиг все йому розповісти про Робера де Саблі. Робер все заперечував і тоді у Альтаїра з'явилася можливість нарешті вбити Робера. Після бою, вмираючий Робер, розповів Альтаїру про те, що Аль-Муалім сам брав участь у змові і хотів отримати Яблуко Едему для себе.
Вигнання Тамплієрів. Підпілля[]
Спалення на вогнищі Жака де Моле.
У 1307 році, Тамплієри були заарештовані за звинуваченням у єресі, богохульстві і піддані інквізиції. Однак, не всі тамплієри були знищені. Останній Великий Магістр Ордену Тамплієрів Жак де Моле дозволив спалити себе на багатті, щоб всі думали, що ордену більше немає. До цього він передав свої знання про Стародавню Цивілізацію дев'яти своїм підлеглим, щоб Орден міг процвітати в підпіллі.
| |||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||